Старосамбірська вітроелектростанція

Перша зупинка і одразу інстаграм-локація! Старосамбірська ВЕС, запущена у 2015 році, щороку генерує 18 млн кіловат електроенергії. Нас вона здивує десятьма величезними вітряками висотою до 53 метрів, що розташовані на фоні розкішних карпатських краєвидів. До вітряків можна підійти у притул та досхочу пофотографуватись.

Лаврівський монастир

Монастир у селі Лаврів, унікальна культурна пам'ятка та духовний осередок Бойківщини. Заснований литовським князем ще у XIII століті, після чого неодноразово був знищений але щоразу відновлювався. Має частково збережені фрески XV століття та часточку мощей святого Онуфрія. Також у подвір'ї росте красивий дуб, подарований Папою римським Бенедиктом XVI. За легендою, саме тут похований князь Лев Данилович - один із засновників міста Львова та син короля Данила Галицького. Екскурсію по території проведе настоятель монастиря.

Село Розлуч

Цікаве та вельми колоритне бойківське село, що на початку XX століття заслужило славу одного з найпопулярніших мінеральних курортів, який щороку відвідувало декілька десятків тисяч поляків. Оглянемо унікальний дерев'яний неоготичний костел Франциска Борджія та скуштуємо мінеральні води "Содову" та "Нафтусю". Саме звідси і почнеться наш шлях до витоку річки Дністер.

Витік річки Дністер

Третя за довжиною річка України, одна з найважливіших водних артерій Східної Європи. Завширшки до 400 метрів, вона долає свій шлях довжиною більше 1350 км від Карпат до Чорного моря, а починається з маленького струмочка на висоті 818 метрів над рівнем моря у Верхньодністровських Бескидах! Тут можна відпочити у тіні лісу, набратись сил для зворотнього шляху та набрати водички безпосередньо з витоку.

Маршрут із села Розлуч не складний, довжиною приблизно 3,2 км в один бік, однак з постійним не надто крутим підйомом. Вартий того, щоб побачити побачити початок Дністра!

Прикордонна смуга

Подальший шлях, залежно від узгодженого маршруту від 1,2 до 3 км в один бік, ми пройдемо у супроводі лісничого Ужанського нацпарку та військовослужбовця ДПСУ, які розкажуть нам про інфраструктуру прикордонної зони, особливості несення служби та покаже як саме виявляють порушників кордону. Екскурсія унікальна та вкрай цікава! Однак державних таємниць не дізнаємось :)

Витік річки Сян

"Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, в ріднім краю панувати не дамо нікому". Пам'ятаєте ці слова державного гімну? Саме від Сяну простягаються українські землі і саме на їх початку ми побуваємо.

Починається річка з крихітного потічка у лісі на Українсько-Польському кордоні. Для поляків місце витоку Сяну є священним, тому тут часто можна зустріти безліч туристів з усіх куточків Польщі. З обох сторін витоку встановлені лавки, прикордонні стовпчики та відеонагляд. Тут ми вперше зможемо сфотографуватись на тому боці кордону (маємо офіційний дозвіл), поспілкуватись з іноземними туристами та проспівати саме той куплет з гімну України :)

Австрійський залізничий тунель

Після прощання із поляками та прикордонниками вертаємось у автобус та після недовгого переїзду та переходу (близько 1 км), відвідуємо ще одну унікальну місцину - залізничний тунель, спроектований та збудований між 1895 та 1905 роком італійськими та німецькими інженерами та будівельниками. Функціонував він до 1981 року, а зараз є єдиним відкритим для туристів тунелем у Карпатах! Тож скориставшись моментом можемо пройти наскрізь всі 350 метрів щоб пофотографуватись та побачити те саме "світло в кінці тунелю" :)

Подорож на спецтранспорті та циганське гетто

Після недовгого переїзду до смт. Великий Березний пересідаємо на спецтранспорт (УАЗіки, джипи або ГАЗ-66) та вирушаємо у екстрим-подорож до гірського притулку Явірник. По дорозі прожджаємо так званий "13-й район" - це один з присілків Березного повністю заселений циганами. Зупинятись та лишати транспорт тут небезпечно, тому минаємо його якнайшвидше та зникаємо у горах.

Притулок Явірник

Збудований чеським туристичним клубом у 1936 році, він був відновлений у 2015 році товариством "Карпатські стежки", а нині являє собою єдиний в Україні зразковий високогірний притулок європейського типу, повністю забезпечений світлом, водою та теплом за допомогою зелених технологій (сонячні панелі, криниця, теплові колектори). Тут є невеличкий готель та хостел, простеньке кафе із домашнею їжею, кухня, альтанки, декілька облаштованих фотозон. Але найколоритнішим персонажем притулку, безумовно, є Деревляний Янко з яким ви зможете познайомитись :)

Обідаємо смачною закарпатською їжею, гуляємо лісом, відпочиваємо, фотографуємось... а потім вирушамо назад у готель! День був насичений!

Похід на гору Кременець

Дорога на Кременець і назад займе весь день. Маршрут довгий але технічно нескладний, протяжністю 7.5 км в один бік, з перепадом висоти 780 метрів. Годиться для витривалих туристів без серйозних фізичних вад. Вартий того щоб відвідати унікальну місцину на вершині!

Ідемо середнім темпом, робимо регулярні зупинки на перепочинок, фото та перекус.

Цікавинки походу

Але під час переходу нудьгувати не вийде, адже по дорозі із нами трапиться багато цікавого:

- Перейдемо річку вбрід
- Наїмося чорниць та інших ягід
- Знайдемо сліди ведмедів та вовків (обов'язково)
- Відвідаємо місця де лісничі підгодовують косуль та оленів
- Заліземо у справжній барліг (без жартів)
- Побачимо місце падіння літака та печеру зі скарбами
- Серед лісу отримаємо у супровід двох прикордонників з автоматами (серйозно)

Гора Кременець. На стику трьох кордонів

Після довгого переходу нарешті побачимо прикордонні стовпчики та просто під табличкою "УВАГА! ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН! РУХ ЗАБОРОНЕНО!" привітаємось із польськими туристами. Трохи далі наша мета!

Тут, на висоті 1221 метр над рівнем моря зійшлись кордони України, Польщі та Словаччини. Сюди ж, до меморіального знаку дружби народів сходяться і туристичні стежки з трьох країн. Тут, у атмосфері взаємної любові та поваги ми забудемо про пандемію, влаштуємо пікнік, поговоримо про життя та обіймемось із туристами сусідніх країн! Правда, здорово?)

УВАГА! В межах меморіалу пересування туристів не обмежено, тому вільно відпочиваємо і фотографуємось на польській та словацькій території! А після відпочинку вирушаємо у зворотню подорож і до готелю!

Лемківська садиба

Невеличка хата-музей у селі Зарічово, що присвячена найменш чисельнішим та найменш відомим жителям гір - лемкам, що разом із бойками та гуцулами утворюють унікальний карпатський етнос. Хата збудована в 1902 році із букових колод, тут зібрані предмети побуту, які відтворюють матеріальну культуру лемків початку ХХ ст: в сінях - дерев'яна ступа, жорна, великі дерев'яні миски, діжки для капусти із солом'яною кришкою. В коморі - старовинні столярні інструменти, дерев'яні бочки, посуд, чоботи. У кімнаті - стіл, різьблене ліжко, шафа, дерев'яна колиска, що зроблені руками господаря. Все як сто років тому!

Перечинська мануфактура

Чудовий зразок сучасного виробництва сиру, заснованого на традиційних рецептах. Тут, з екологічного чистого молока з фермерських господарств Закарпаття варять більше 20 видів сирів із лавандою, зеленим та синім чаєм, пажитником, паприкою, італійськими травами, перцем чилі та навіть із трюфелем. Очі розбігаються! Під час екскурсії від власника мануфактури ви дізнаєтесь усі секрети сироваріння, побуваєте на виробництві та у приміщеннях для витримки, а після цього під бокал прохолодного білого вина скуштуєте 8 найпопулярніших видів сиру, які можна буде придбати.

Прогулянка у Перечині та цікаві сувеніри

Перечин - типове Закарпатське містечко, затишне, спокійне, дуже гостинне. Ідеальне для легкої прогулянки у теплий літній день. Тож побачимо всі його цікавинки: 130-річний кований залізничний міст, Василіянський монастир, центральну площу, пам'ятник поштальону Федору Фекеті та пам'ятник Жабі. А в кінці ми ненадовго розбіжимось по місту для того, щоб у якості сувенірів та подарунків друзям купити продукти, що неодмінно присутні на столі кожної закарпатської сім'ї: торгоню, пішту, соленики, пасулю, тингериці, хруцкавку та інші невідомі вам товари :) А ще, звісно, свалявську мінералку та справжній закарпатський коньяк (а не той, що стоїть на полицях вашого супермаркету).

Вечеря на повну!

Закінчувати тур варто із повним шлунком, адже попереду дальня дорога! Тож перед виїздом додому завітаємо у ресторан традиційної закарпатської кухні! Перечинська "Підкова" стала легендою, а поласувати її фірмовими стравами сюди приїзжають туристи з усієї Європи! Кремзлики та токан, заправлена пасоля, страпачки, рокот-крумплі, папріґашка й шовдарь, пікниця і гурка, а ще пструг із Шипота! Замовляйте все що подобається!

Їмо до вчемериння, упиваймо малинько палинки та вирушаємо домів (до Львова)!