Рушірський водоспад

Невеликий, але дуже мальовничий водоспад по дорозі до с. Космач. Тут, між дорогою і лісом, особливо затишно, а ще є альтанки — ідеальне місце аби присісти, послухати гомін води та випити вина, яким щедро пригощатиме гід 😉

Село Космач

Мабуть, найавтентичніше гуцульське село. Від цивілізації воно відрізане 9-ма кілометрами вузенької дороги, що донедавна була у непроїзному стані, а тому місцевих жителів, здається, майже не торкнувся плин часу. Тут збереглась величезна кількість особливих старих хатинок із мансардами, особливий, ледь зрозумілий діалект, а ще тут живе величезна кількість народних майстрів, тому творча енергетика в цьому місці просто зашкалює. Хочеться сісти і писати картини!

Музей Довбуша

Цей музей – заслуга фотографа та колекціонера старовини Михайла Дідишина, якому нині майже 90 років, а він і досі проводить в ньому екскурсії. Розмістився музей в тій самій хаті, де було поранено легендарного опришківського ватажка. Саму хату було викуплено та переміщено в Космач напочатку 80-х років. Сама кімната хоч і маленька, але містить багато унікальних експонатів, таких як пістоль та кресаня (шляпа), що належали особисто Довбушу, а також багато предметів старовини тих часів. Про все це пан Михайло розказує дуже цікаво і з гумором. Як не послухати?)

Інстагойдалка та візит до 90-річного гуцула

Красивезна гойдалка на висоті 850 м над рівнем моря з шикарним краєвидом на Космач та довколишні гори.
Прогулянка не найлегша, 900 метрів крутенького підйому, але варта того! Тим паче, по дорозі на вершинку ми заглянемо в гості до 90-річного гуцула-відлюдника Василя, що саменький живе на краю села, але залюбки приймає в гості туристів, смішить, розказує дивовижно мудрі речі. Повірте, це родзинка подорожі)

Трансфер на ЗІЛ-131

Ще одна цікава потужна вантажівка, яка трохи підвезе нас до фінальної локації. По дорозі не сумуємо, слухаємо гуцульські співанки, коломийки та соло на дримбі :)

Полонина Кринта 

Розташована на висоті близько 1320 м над рівнем моря у Гринявських горах. Звідси відкриваються захоплюючі краєвиди на Чорногірський хребет, де на верхах до початку літа лежить сніг. Дорогою на полонину влітку ростуть лісові ягоди, лікарські трави та гриби, а зараз можна просто насолодитись красивим лісом.

Тут протягом літа живуть пастухи та випасають корів, з молока яких виготовляють екологічно чисті молочні продукти. Варять на відкритому вогні у великому казані справжній гуцульський сир — вурду та будз. А потім кладуть його під дах, щоби він відпочив, прокоптився та набув аромату, за який його так цінують шанувальники. 

Гуцульський пікнік з видом на Чорногору

Для нас тут вже розпалено вогнище, у казанку кипить чай, на столі нарізається сир та домашній хліб, печуться сосиски, наливається вино і самогон. Що не зробиш аби турист поїхав задоволений!)

Із усім добром сідаємо в критій альтанці з епічним краєвидом на Піп Іван Чорногірський. Їмо, п'ємо, згадуємо довоєнне життя, слухаємо цікавинки від вівчара і намагаємось набратись позитиву перед поверненням додому.

Запевняємо, це буде найкращий пікнік у вашому житті :)