Виїзд із готелю місцевим транспортом: спрінтер, автобус-школярик або вантажівка, як повезе :) Трансфер 10 км по дорозі національного парку. Ніякого незаконного джипінгу, дорога прокладена парком спеціально для доставки туристів.

Стартуємо від урочища Межиріки по майже рівній ділянці, закритій лісом від вітру та снігу. Нога туриста на цю стежку ступає дуже рідко) Далі набір висоти стає все більш крутим, останню чверть підйому долаємо по відкритій ділянці із краєвидами. Вихід на вершину Катерина (1550), подальший маршрут сильно залежатиме від погоди.

Як максимум - прогулянка по хребту із заходом на полонину та вершину Станимир (1546). По краєвидах місця тут унікальні, в хорошу погоду маємо огляд на значну частину Горганів, Чорногору, Свидовець, Бескиди, Покутські Карпати та навіть до Івано-Франківська. Зробити тут сотню світлин - наш священний обов'язок :)

У негоду: по чарочці наливки на вершині та пару-трійку світлин) В любому випадку спуск іншим маршрутом через полонину Вівчарики, де є хата з пічкою і дровами, що завчасно занесуть лісники. Тут можна розпалити вогнище, зігрітись, підсушити одяг та як слід перекусити власними припасами.

Після колиби - повернення в урочище Межиріки, де нас чекатиме транспорт, що поверне групу до теплого готелю і смачної вечері. Трекінг займе повний світловий день, а останні пару км простої стежки, можливо, доведеться пройтись у сутінках при світлі ліхтариків. Підготуйтесь!

Після сніданку знову сідаємо у спецтранспорт і знову їдемо 10 км до місця старту серед національного парку. Якщо погода буде сприяти- проїдемо на 2.5 км далі, пройдемо менше, справимось швидше. Але і без неї виснажливо не буде.

Плавним підйомом, спочатку дорогою лісництва, а потім стежкою, піднімаємось до трьох локацій: 1. Витік річки Бистриця Солотвинська - одна з найбільших річок Франківщини довжиною 82 км.2. Полонина Рущина - місце відпочинку та стоянка для наметів по дорозі на г. Сивуля (1836). Звідси дуже файний краєвид на цю вершину. 

3. Окреме слово про урочище Пекло - це провалля глибиною більше 100 метрів та краєвидами до самого обрію, на яких ви не побачите жодних ознак цивілізації. Місце справді унікальне! Кажуть, у попередніх століттях тут було місце страти, а тіла скидали у прірву ніби в Пекло. Звідси і назва. Найкраще місце аби лишити позаду буремний 2025 рік. 

Після відпочинку в Пеклі повертаємось у спецтранспорт і до готелю (із зупинкою в сільському супермаркеті), відпочивати та готуватись до новорічної ночі. Докладніший опис святкування ви знайдете в одному з наступних розділів. А тут напишемо, що буде просто, але дуже ситно, весело і душевно. Ніби зустрічаєш свято в колі старих друзів.

Сніданок сьогодні не буде раннім, можна взагалі відіспатись до обіду, але краще вийти на прогулянку! Вдягаємось тепло, беремо залишки новорічних закусок та виходимо в село. Спочатку ознайомимось із сільською церквою, зайдемо у 1-2 крамниці почастуватись та привітати місцевих із Новим роком. Далі маємо два варіанти розвитку подій:

1. Найпростіше - ідемо на невеличку прогулянку заповідником. Уздовж сільської дороги та річки із невеличким каньйоном трохи піднімаємось до водоспаду Малий Кузьминець. Тут є альтанка, де можна перепочити, а відчайдухи можуть пірнути у крижану воду. Те що лікар прописав 1-го січня)

Ще одна локація дня - Вовчі скелі. Хоч їм і десятки тисяч років, але науковці національного парку тільки нещодавно віднайшли цю локацію. Це скелі, схожі на величезні кам'яні стовпи, ніби мовчазні свідки еволюції природи, стоять на березі річки Бистриця. Вовки, що живуть на території парку, під час полювання, заганяють сюди оленів, ніби в пастку. Фанстастично красиве і трохи моторошне місце.

2. Далі бажаючі відпочити повертаються в готель, а активніші туристи продовжують прогулянку більш активно. Лісовою стежиною піднімаємось до підніжжя (не на саму вершину) гори Полецька (1166). Тут маємо типовий горганський рельєф із заростями жерепу та знаменитим камінням - Греготами. Робимо фото, відпочиваємо, повертаємось в готель.

Вечір 1 січня - найдушевніша частина всієї подорожі, адже вся група збирається разом, розпалює багаття і готує файний закарпатський бограч за сімейним рецептом гіда. У перервах забігаємо в сауну, що працює при готелі весь вечір. Варимо, їмо, п'ємо, душевно спілкуємось та обмінюємось враженнями від мандрівки, адже завтра - повернення додому!

Після ситного сніданку, на комфортному автобусі разом із валізками висуваємось до села Манява. У селі вирушаємо у комфортний трекінг до Спасо-Преображенського скиту. Це затишний монастир на гірському хребті над селом, має дивовижні краєвиди і надзвичайно спокійну, душевну атмосферу.

Після відвідин скиту спускаємось лісовою стежиною до Українського Афону - Манявського монастиря, відкритого ще 1608 року. Тут послухаємо коротку екскурсію, наберемо цілющої води, помолимось та поставити свічку за здоров'я наших воїнів.

Наступна зупинка - пересадка на потужну вантажівку, що привезе нас до красеня Манявського водоспаду. Висотою у 17 метрів він є одним з найкрасивіших в Карпатах, особливо взимку, коли навкруги потужного потоку води намерзають брили льоду. Фантастичне місце!

Не всі знають, але Манявських водоспади два, отож далі ми трохи піднімемось в гору, де подивимось на Верхній Манявський водоспад, від значно менший, але дуже затишний. Також тут є затишна альтанка, де ми накриємо невеличкий стіл зі святковими наливками та наїдками, та влаштуємо завершальний душевний пікнік, як в старі добрі довоєнні часи.

Після пікнічку і теплих обіймів вирушаємо до Львова із зупинками на каву і хотдоги. Сподіваємось, 2027 рік ти теж будеш зустрічати з нами. В новому, унікальному місці!