А можна без інструктора?

МОЖНА!!! На загальну радість і потіху, проходимо ввідний інструктаж, вдягаємо памперси, шоломи та сідлаємо надпотужні та надміцні квадроцикли. Колоною за інструктором, на повній швидкості ще раз долаємо круті схили, своїм скаженим поглядом лякаючи птахів та селян. Для найсміливіших майстерклас по їзді всліпу і без рук! Тим хто вижив — призи!

А ми точно не випадемо?

Сідаємо в ультрасучасні і надбезпечні позашляховики марки УАЗ, пристібаємось мотузками безпеки, молимось та відправляємось у автоподорож. Сільськими, а потім і лісовими дорогами з ухилом до 45 градусів, під вереск жіночої частини групи, піднімаємось на вершину гори Високий Верх (1242 м), де і робимо зупинку на обід та фоточки на даху джипа.

А цей трос витримає?

Зіплайн на висоті 1242 м — це недовго і майже безболісно! Після молитви за твоє здоров'я тебе прикріплять до металевого тросу довжиною понад 300 м та з вітерцем у вухах спустять вниз уздовж схилу гори. Ти кричиш і розмахуєш руками, гід знімає все це та одразу викладає у соцмережу на потіху твоїм друзям. Круто, правда?)
І не забудь зупинитись вчасно, адже в кінці траси — бетонна стіна (жарт :)

Сідлаємо коней!

На вершині гори нас чекають місцеві жителі з кониками, з якими треба подружитись та осідлати. Потихеньку вчимося кататись, опановуємо аллюр, рись, галоп, їзду стоячи та зістрибування з коня на повному ходу. По закінченню катання фоткаємось на вершині гори, п'ємо чай на травах, їмо печену картоплю, загораємо та спускаємо вниз (на канатці чи покатом з гори).

Рушаємо далі! Ще швидше!

Під гучну музику продовжуємо подорож на джипах. Крутим схилом на шаленій швидкості спускаємось донизу і в районі села Хащованя долаємо Верховинський вододільний хребет (зі зупинками на фото) та приїжджаємо в гості у Закарпатську область. Кінцева зупинка — гірське озеро та відпочинковий комплекс «Віта».
У вартість покатушок включений один переворот машини та один виліт з кузова, не забудьте скористатись!

Чи боляче кусається форель?

Любителів рибалки оздоблюємо вудочками, наживкою та відправляємо на ставок, в якому за декілька хвилин можна впіймати форель, осетра та в'ялених чорноморських бичків. Впіймані трофеї можна сфоткати та відпустити, а можна відправити на пательню та посмакувати під бокал білого сухого Закарпатського самогону.
Для тих, хто не рибалить — час на відпочинок біля озера, в екологічно чистій воді якого можна і треба купатись. 

Думали це все?

НІ! Після вечері, залежно від того наскільки стемніло, пропонуємо дві розваги:
1. Фотопрогулянка схилом гори над селом із зупинками на фото біля копиці, лавочки інтроверта, величезної гойдалки та вовчих слідів)
2. Беремо коцики (ковдри), домашнє вино, закуски та ліхтарики і йдемо на сусідню галявину, де ляжемо і будемо дивитись на яскраві зорі під спів цвіркунів. Романтика, нє?)

Ну нафіг, я не поїду!

Посадка в кузов величезного ГАЗ-66, ледве переобладнаного для перевозки пасажирів та відправлення в автоподорож горами, на вершини над хмарами, по дорозі відлякуючи зайців, білок та відганяючи нещасних з великими рюкзаками, що долають цей шлях пішки. Красиві селфі, пару синців те регулярне прочитання Отче Наш забезпечено!

Боже, як красиво! (1164 м над морем)

Перша зупинка на верхній станції канатної дороги або ще вище, біля невеличкої скелі. Фоткаємось, смакуємо чай та пляцки, дзвонимо додому що живі!

Я люблю рідну землю! (1492 м)

Вершина гори Гимба. Вся Україна як на долоні, а ми вище всіх! На такі краєвиди можна дивитись безкінечно. Фоткаємось, загадково дивимось вдаль та всією душею любимо життя!

Швидкий спуск

Похід стрімкою гірською стежкою крізь найбільші в Україні поклади чорниці, зі спуском до водоспаду крізь букову алею. Фотки, 20 грам для сміливості щоб їхати далі, закуска у вигляді чорниці з куща (якщо дозріла).
Спускаємось вниз, у село Пилипець, міняємо памперси, оглядаємось у травматолога та відправляємось далі у подорож!

Який ще сплав? Я не вмію плавати!

А кого це цікавить? Вдягаємо майже рятувальні жилети, з веслами в зубах сідаємо у величезний надувний човен та швидкою течією річки Стрий сплавляємось вниз до районної лікарні. По дорозі споглядаємо незрівнянні краєвиди дна річки та гуглимо "як правильно висушити айфон".
Після сплаву перевдягаємось у сухий одяг (якщо залишився) та відправляємось додому писати скаргу на організатора туру за замах на життя! :) До нових зустрічей!