Пікнік-знайомство

Через 2.5 годинки після виїзду зі Львова зупиняємось на території Галицького Національного Парку, де біля лісу є файні альтанки, ніби створені для того аби розкласти тут невеличкий пікнік, дістати канапки, квашанину, тріііішечки вина або чогось міцніше, сісти, погомоніти та познайомитись один з одним. Все для того аби подорож пройшла якнайкраще)
Привітаємось, розповімо два слова про себе, запишемо потрібні контакти і далі будемо подорожувати як одна велика компанія друзів :)

Місто Косів, прогулянка містом

Маленьке містечко у схилів гір, засноване 1424 року. Косів - столиця гуцульської народної творчості, відоме на всю країну своїми ткацькими виробами, вишивкою і, звісно, керамікою. Косів виховав не одну сотню заслужених майстрів народної творчості і нині має не один десяток музеїв, університет прикладних мистецтв, безліч сувенірних крамниць та миленький водоспад Косівський Гук, який ми побачимо під час прогулянки.

Таємничі водоспади

Це каскад невеличких водоспадів (до 5 м), захованих у лісі неподалік від містечка Косів. Таємничими вони названі тому, що стежину до них дуже нелегко знайти, а знають про них тільки непересічні гіди (такі як наші)).
Прогулянка довжиною 1 км гарним лісочком не лишить байдужих, а фоточки біля водоспаду порадують твоїх підписників у інстаграмі.

Гуцульська екоферма

Наприкінці дня ми потрапимо на екоферму у селі Яворів, де пропагують «slow food» — напрямок здорового харчування зі збереженням національних традицій місцевої кухні, а також популяризують культуру традиційного застілля. Тут є дегустаційний зал, колиба, а також кімната, де можна побачити, як виготовляються гуцульські сири. А готують тут гауду, пармезан, качоту, гуслінку та багато іншого, все зроблено з козячого або овечого молока. Тут ми покуштуємо 7-8 видів сиру та поспостерігаємо за процесом виробництва.

Святкова літургія у церкві у с. Криворівня

У церкві Різдва Пресвятої Богородиці (збудована ще у 1719 році) відбувається служба Божа. Сюди на спільну молитву збирається дуже багато людей і серед них своїм вбранням вирізняються колядники, яких буває зазвичай більше сотні. Сюди вони повертаються після довгої коляди, під час якої відвідують понад 800 дворів своїх земляків, вітаючи колядками Різдво і "віншуючи" господарів щастям-здоров’ям на многая літа. 
Отець Іван дає святкову проповідь та посвячує усіх присутніх водою із Черемоша, а туристи, за бажанням, можуть і покупатись у річці (хоч традиція ця на Гуцульщині не поширена).

Музей штопору та дегустація вина

Музей, що складається з експонатів, які привозили й дарували друзі господаря. А потім він й сам захопився, став колекціонером та почав шукати різні цікаві екземпляри. Нині в колекції приблизно 600 штопорів. У вигляді тварин, птахів, ключів, зброї, келихів. Різного розміру та кольору. Вони тут повсюди: у альтанці, на стінах, каміні, навіть на люстрі. 
Нам розкажуть різні цікавинки та пригостять червоним, білим вином та чачею. Вино господарі виготовляють самостійно, тому і смакує воно дууууже добре)

Купання у чанах

Гуцули називають це варінням) Після прохолодного дня у лісі залізти в чан і погрітись в гарячій воді із травами - саме задоволення. А якщо перегрієшся - поряд є річка в яку можна з розбігу пірнути, а потім попити гарячого чаю.
Такі процедури закаляють, тонізують та омолоджують організм, стимулюють імунітет та зміцнюють серцево-судинну систему. Чим не ідеальне завершення хорошого дня?

Виїзд у Карпатський НПП

Про Карпатський національний парк кажуть: ви не були в Карпатах, якщо хоча б раз не побували тут. Чорногора, Горгани, унікальні праліси і льодовикові водойми, Говерла та обсерваторія “Білий Слон“ на горі Піп Іван – це назви, від згадки про які починає частіше битись серце будь-якого мандрівника, дослідника, любителя дикої природи. Тут розвивають мережу туристичних шляхів, яка сягає 140 кілометрів, щоб мандрівник міг безпечно та пізнавально, не зашкодивши місцевій флорі та фауні, провести тут час. Отож, вирушаємо у велику прогулянку! 

КПП Говерлянське, пересадка на ГАЗ-66

Пересідаємо на УАЗіки або інші міцні машинки та вирушаємо у подорож до спортивної бази "Заросляк". Назва, знайома багатьом, адже з неї зазвичай починають свій шлях на вершину Говерли. Але в нас трохи інші плани, оскільки взимку Говерла доступна лише альпіністам.

Похід на станцію Пожижевська

Стежка вестиме нас від спортивної бази Заросляк до найвище розташованої діючої будівлі України - сніголавинної станції "Пожижевська" та біологічного стаціонару академії наук України. Тут науковці проводять заміри висоти снігового покриву, погодних умов, лавинної небезпеки та вивчають флору і фауну Карпат.
Розташована на висоті 1630 метрів над рівнем моря "Пожижевська" гарантує нам сніг, більше або менше, але він точно буде, а красуня-Говерла нависатиме просто над нами. Тут ми і зупинимось, щоб набратись сил, пофотографуватись і у черговий раз насолодитись життям .

Музей "Хата-Стая" та кімната-світлиця

Стая – це гуцульська сироварня із казанком, відкритим вогнищем, інструментом та різними ємностями для виготовлення і зберігання сиру. У таких колибах ціле літо вівчарі живуть та варять будз, вурду та бриндзю. Ця хата-стая хоч і не високо в горах, але тут весь процес можна побачити на власні очі.
У інших частинах цього музею також зібрані предмети побуту гуцулів, традиційний посуд, а головною родзинкою є "гуцульська світлиця" - святково прикрашена кімната із колекцією у декількох десятків автентичних старих вишиванок та інших предметів одягу.

Секретна фотолокація

Наприкінці нашої мандрівки ми здійснимо 30-хвилинну прогулянку засніженими схилами Карпат аби побачити нашу локацію що невідома іншим туристам. Тут, під вершиною гори стоїть одинока лавка, сідаючи на яку перед тобою відкриються неймовірні краєвиди на вершини Хом'як, Синяк, Довбушанка та Довга, верхівки курорту Буковель та безкрайній чорний ліс. Ми називаємо її "лавкою інтроверта", оскільки на 500 метрів навкруги жодної будівлі чи великого дерева, окрім одного старого бука який тільки додає чарівності цьому місцю.

Полонина Перці 

Перці - це не стільки полонина, скільки інтерактивний етнопарк, стилізований під полонину, розташований на мальовничому схилі із видом на Говерлу. Тут є і звичайна сільська хата, і кузня, і сінник, і хата мольфара, і сироварня, і загін з овечками, а ще купа фотозон: арки, лавочки, копиці, затишні альтанки та інше. 
Після цікавої екскурсії ми спробуємо місцеві наливки, а потім послухаємо концерт гуцульської музики. І це стане чудовим завершенням нашої подорожі, хіба ні?